Підпірні стінки

Підпірні стінки

post image

Проектуючи майбутній сад, в першу чергу аналізують рельєф ділянки. Часто ділянки розташовані на косогорах, схилах ярів або на берегах річок. Нерідко після будівельних робіт на ділянці утворюється штучний рельєф. Планування саду с таким рельєфом потребує спорудження горизонтальних поверхонь для посадок, але повне вирівнювання поверхні недоцільно, тому використовують метод терасування.

Терасування ділянки — це формування горизонтальних уступів (терас), укріплених підпірними стінками.

Підпірні стінки дають можливість розділити ділянку на дві зони — функціональну і естетичну. Проміжок між стінками можна перетворити у водойму або спорудити пристінний фонтан. Гарно виглядає поєднання різних матеріалів в кладці стіни, наприклад, цегла і піщаник, цегла і валуни. Частина підпірної стіни може замінювати одну зі стінок альтанки або перголи. Невеликий водоспад завершить композицію зони відпочинку, розташовану на площі підпірної стіни.

Конструкції підпірних стінок можуть бути різними і залежать від висоти тераси. Найбільш поширені конструкції підпірних стінок: бетонні з облицюванням природним каменем або плиткою, кам'яні, складені з плитняка.

Залежно від загального стильового рішення дому та саду декоративні елементи підпірних стінок створюються за допомогою облицювання різними матеріалами, серед яких: декоративна цегла, натуральний камінь, декоративні бетонні блоки, кераміка, галечник і ракушки, дерев'яні елементи (балки). Якщо для будівництва підпірної стінки використовувати матеріали з красивою лицьовою поверхнею (наприклад, облицювальну цеглу або декоративні бетонні блоки), то можна заощадити на облицюванні.

Всі матеріали кріпляться на цементний розчин. Однак існує спосіб виконання підпірної стінки методом сухої кладки, коли камені укладають щільно без використання цементного розчину. Цей метод передбачає ретельний підбір каменів і кваліфіковану укладку. Така стінка дозволяє висаджувати багаторічні рослини у шви між каменями, часто їх закладають ґрунтом з насінням, яке проростає вже у потрібному місці. Суха стінка у наших садах рідкість, клімат з тривалим дощовим осінньо-зимовим сезоном і весняними паводками не дозволяє сухим стінкам залишатися декоративними довгий час. Для зведення сухої стінки використовують сланець, піщаник, плитковий вапняк, граніт або гнейс.

Вигідніше будувати стінки з використанням цементного розчину, а якщо необхідно прикрасити шви рослинами, то найпростіший спосіб — залишити ніші в стіні, виконані з цементу.

Не слід забувати про те, що спускатися з тераси на терасу зручніше по сходах, подбати про які варто під час будівництва. Сходи в саду повинні бути пологими, висота сходинки може бути максимум 10 см, а ширина — мінімум 30 см.

Існує безліч різновидів підпірних стінок і способів їх облицювання.

Цегляні стіни. Простота і строгість ліній цегельних стінок підкреслить формальну структуру саду. Це найпоширеніший і дешевий будівельний матеріал.

Булижники — необроблені камені округлої форми. Вони дешевше колотого каменю (плитняку), але вимагають терпіння в роботі з ними.

Пиляний камінь. Є найбільш дорогим матеріалом для зведення стін. Але якщо стіна побудована правильно, то вона буде служити не один рік.

Декоративні бетонні блоки. Стіна з декоративних бетонних блоків міцна і довговічна. Бетонні блоки дешевше, ніж блоки зі штучного каменю, але виглядають менш природно. Кладуть їх на будівельний розчин, що робить конструкцію високоміцної. Найбільш зручні при кладці стіни зігнутої форми.

Профіль підпірної стінки. Профілі можуть бути ламаними, ступінчастими, кутовими, прямокутними, ромбоподібними, ребристими, з похилими гранями і т.д..

Низькі стінки (30-60 см) більше підходять для малого саду, і кущі вздовж них ростуть пишніше. Такі стінки споруджувати легше, ніж високі. Оптимальна висота підпірної стінки — 1 метр, зазвичай її зводять без фундаменту. Перший ряд матерыалыв укладають так, щоб згодом вони лише наполовину були видні з-під землі. Якщо ж висота більше 1,5 м або стінка зводиться на пухкому ґрунті, потрібно спорудити подушку з гравію або дрібного щебеню. Шар повинен бути товщиною не менше 15 см. Подушку ретельно утрамбовують. На підпірну стінку висотою понад 1 метра надають великий тиск маси розташованого за нею ґрунту і води, і будуватися вона повинна за особливими правилами. Простіше облаштувати схил за допомогою терас з декількох невисоких стінок. Щоб в підставі стінки не накопичувалася вода, яка може розмити фундамент і основу споруди, влаштовують дренаж. Зовнішню сторону підпірної стіни будують з невеликим нахилом назад, підвищуючи цим її стійкість.

На терасах, які утворилися, розміщують декоративні посадки, газони, гравійні сади, рокарії, водойми, городи і навіть плодові сади. Дуже красиво виглядають довгі трав'яні схили. При створенні стінок найважливіша умова — орієнтація на сонячну сторону, інакше сильна тінь від вертикальної стінки вплине на рослини. Можливі зміна забарвлення і слабке цвітіння.

Для підпірної стінки придатні різноманітні рослини, якою б не була її експозиція, хоча східна і південно-східна експозиції вважаються найбільш вдалими. Наприклад, для стінки зверненої до сонця, можна взяти Гіпсофілу повзучу (Gypsophila repens), Флокс шилоподібний (Phlox subulata), Ясколка повстяна (Cerastium tomentosum), різні види очитков (Sedum), молодив (Sempervivum), Бурачков (Alyssum), едрайантусов ( Edraianthus) і багато інших видів рослин. Багато рослин в період цвітіння перетворюють підпірну стінку в квітучий гобелен. Вершину стінки віддають звисаючим рослинам. Ними можуть бути і деревні види, наприклад: Ялівець прибережний (Juniperus conferta), Рокитник стелеться (Cytisus decumbens), Бересклет Форчун (Euonymus fortunei). Над підпірною стінкою можна посадити декоративні чагарники, хвойні, цибулинні або високорослі багаторічні рослини.

У шви підпірних стінок також можна посадити світлолюбні високогірні рослини, які не потребують високої вологості. Для такого озеленення найменше придатна північна сторона стіни, де можуть рости лише тіньовитривалі рослини. Наприклад, різні види папоротей, серед них Рамонда (Ramonda) і Хаберлея (Haberlea).

Також можна використовувати насіння однорічних ампельних рослин, таких як настурція, петунія, сурфінія, лобелія, запашний горошок або тютюн. При озелененні стін кожну западинку і шов щільно заповнюють вологим, насиченим вапном глинистим ґрунтом, змішаним з гноєм. Щоб запобігти осипанню землі між камінням, щілини заповнюють мохом. Надалі рослини самі будуть запобігати осипанню ґрунту.